Петиція проти ініціативи Гетманцева оподатковувати всі посилки, про яку я колись розповідав, за кілька днів до завершення набрала таки прохідну кількість голосів. Тепер чекатимемо на реакцію з Ради.

Що мені було цікаво в контексті цієї петиції… У розмові з однією людиною я стикнувся з таким сприйняттям: «Що це за сайт взагалі такий мутний? У них за надцять років лише лічена кількість розглянутих петицій! Всі нормальні люди роблять петиції на сайті Президента!» Я трохи розгубився від такого невігластва. Якщо відкинути поширене «Що ці петиції взагалі дають?!», то я побачив цілковите нерозуміння, що і як має працювати. І це ж, наче, не від темного-затурканого співрозмовника. Так от…
Те, що на сайті Ради так мало розглянутих петицій, пояснюється буквально тим, що так мало петицій набрало прохідну кількість голосів. А от чим це обумовлено, я не беруся судити. Можливо, люди просто не стежать, а автори петицій не мають можливостей влаштувати розголос. Можливо, заплутана навігація сайтом Ради — навмисно це зроблено чи ні — обмежує самий доступ громадян до розділу з петиціями. Також може бути, що більшість петицій (як і на сайті Президента) — це сміття, котре мало хто підтримує.
А щодо того, де слід розміщувати петиції — їх треба спрямовувати тому органові, до чиєї компетенції входить ваше питання. Це ж, начебто, логічно! Кидати будь-які свої побажання виключно Президентові — це якийсь трешак, як наче звертатися до бога чи царя-батюшки. Законодавством у нас займаються законодавці. Порушеннями законодавства — виконавчі органи. Тощо. Щиро кажучи, не знаю, якими словами треба це завершити, щоби прозвучало якось урочисто, як на проповіді…

Сьогодні провів день за випробуваннями Cursor AI. Сама IDE — це, фактично, копія Visual Code, тому в цьому плані все зручно. Отже, чим займався: перестворював з нуля проєкт, над яким працював до того.

З хорошого: машина допомагає досить швидко виконувати зрозумілі та передбачувані дії, а також допомагає з'ясовувати речі, з котрими я особисто ще не мав досвіду. Це справді шалена економія часу! Ну, доки не почнеш кастомізовувати сторонні бібліотеки чи фіксити загадкові косяки… І порогу входження я взагалі не відчув. Навіть, коли перемикаюся на написання руками, відчуваю вже щось подібне, як злізти з велосипеда та йти власними ніжками. :)

З приколів: воно водночас і понад міру «розумне», і «склеротичне».
Спочатку воно, на мої скромні запити, намагалося домислювати та будувати одразу все, що лише можна, і показувати практичне застосування усього доданого. Доки я не сказав, що, агов, не треба рішати за мене, що ми тут будуємо!
А щодо «склеротичности», по ходу діла з'ясувалося, що воно без якихось зрозумілих причин може спокійно видаляти з коду функціонал, доданий раніше мною або й ним самим. От просиш змінити щось одне, а воно, компонуючи нове рішення, може побічно похерити щось, не пов'язане напряму, і навіть не помітити цього. Гадаю, воно не зважає на весь контекст і при змінах іноді, суто технічно, йде від «чистого аркуша», змітаючи попередні надбудови. От у цьому я вбачаю найбільшу небезпеку — треба пильнувати!

Підсумок дня наступний: коли розумієш, що треба робити і що відбувається, це дуже-таки приємна штука. При роботі з типовими і добре документованими практиками (фактично, при використанні колективного досвіду інших людей) воно перевершило мої сподівання. Але якщо хочеш натискати кнопку «ЗРОБИТИ ГАРНО», як «vibe-кодери» (я про цей термін дізнався вчора 😂)… Ну, я навіть у своїй ситуації, коли цілком у темі і коли ще не дійшов ні до чого карколомного, вже стикаюся з неприємними дрібними артефактами та мінами сповільненої дії. А що виходить у людини, котра лише озвучує бажання та спостерігає кінцевий результат, а «магії під капотом» не уявляє, я хз. Теоретично, навіть у такий спосіб, тобто просто коригуючи видиму поведінку з перспективи користувача, можна поступово досягати прийнятного результату. Але я не певен, наскільки це є ефективним без спеціальних знань. Треба бути хоча би досвідченим тестувальником…